Шість стовпів віри (іман)

Шість стовпів віри (іман)

Значення віри в Аллаха

Це означає: мати тверде переконання в існуванні Аллаха, а також рішуче підтверджувати Його панування, божественність та прекрасні імена і високі атрибути.

Тепер ми обговоримо ці чотири проблеми наступним чином:

Віра в існування Аллаха

Вроджена схильність вірити в Аллаха (фітра)

Існування Аллаха є вродженим для людей і його не потрібно якось доводити. Справді, саме через це причини більшість людей визнає існування Бога, незважаючи на різні релігійні вірування.

В глибині душі ми знаємо, що Аллах існує, адже ми завжди шукаємо Його допомоги і підтримки у важкі часи або через нашу вроджену схильність (фітра) вірити в Нього і поклонятися Йому. Аллах вклав її в нас, хоча деякі люди все ще намагаються знищити або ігнорувати її.

Ми бачили або чули про численні інциденти, коли люди отримували відповідь на свої молитви, їхні бажання було виконано, а страждання полегшено. Все це доводить, що Аллах існує, і це поза всяким сумнівом.

Докази існування Аллаха ясні та незліченні

Сама людина є одним із основних доказів існування Аллаха. Ми маємо лише замислитись над милістю органів чуття, почуттів і добре складених, прекрасних тіл, якими нас наділив Аллах. Як говориться в Корані: «На землi є знамення для впевнених людей, а також у вас самих. Невже ви не бачите?» (Сура Аль-Зарійят, 51: 21) }.

Кожна людина внутрішньо визнає закони причинності, тобто, що все має свою причину. Численні істоти, яких ми бачимо довкола нас, повинні мати першопричину, якою, безсумнівно, є Аллах. Адже неможливо створити щось без Творця, як неможливо створити самого себе, як ствреджує аят: «Чи ж вони просто собi з’явились iз нiчого? Чи, може, вони самi —творцi?» (Сура Ат-Тур, 52:35) Цей аят означає, що люди не були створені без Творця, тому що вони не могли створили себе самі, що означає, що існує Аллах, Який їх створив.
Чудовий та бездоганний план Всесвіту, до якого входять його різноманітні елементи: небо, земля, сузір’я і дерева. Серед багатьох інших великих чудес також є вражаючі чудеса, які доводять, без сумніву, що вони має одного творця – Аллаха. Як говориться в аяті: «Таке творiння Аллаха, Який зробив досконалою кожну рiч». (Сура Ан-Намль, 27:88) Наприклад, всі зірки і планети послідовно кружляють по орбіті навколо відповідного об’єднуючого центру. Як говориться в Корані: «Сонце не повинно наздоганяти мiсяць, а нiч не повинна випереджати день. Усi вони плинуть небосхилом» (Сура Йа Сін 36:40)

Віра у панування Аллаха

Значення віри в панування Аллаха

Це означає тверду віру в те, що Аллах – Господь, Творець і причина всього; що лише Він дає життя і смерть; що Він єдиний, хто може заподіяти шкоду або дати добро; що вся влада – в Його Руках; що Він має владу над усім і що немає нікого рівного Йому.

Отже, віра в панування Аллаха означає, що мусульмани вірять, що:

Аллах є єдиним Творцем всього Всесвіту. Як говориться в Корані: «Аллах – Творець кожної речi! Вiн — Опiкун кожної речi!» (Сура Аз-Зумар, 39:62) Творчість людини включає в себе такі процеси, як перетворення певної речовини із одного стану в інший, монтаж і будівництво; вона не пов’язане із створенням чогось із нічого або оживленям чогось після смерті.

Він єдиний, хто дає можливість існування Свїм творінням, і ніхто інший не може цього. Як зазначено в Корані: «Немає на землi живої iстоти, яку б не надiляв Аллах. Вiн знає її мiсце перебування й мiсце повернення. Це все — в ясному Писаннi». (Сура Гуд, 11:6)

Він є паном і власником всього: «Аллаху належить влада над небесами, землею й тим, що на них. Вiн спроможний на кожну рiч!» (Сура Аль-Маїда, 5:120)

Він є єдиним правителем, який регулює всі справи Всесвіту: «Вiн керує всiма подiями з неба до землi». (Сура Ас-Саджда 32:5) Управління людиною своїми мирськими справами вельми обмежене і залежить від її можливостей. Крім того, в цьому її може спіткати як успішний, так і невдалий досвід. Тим не менше, управління Аллахом справами Всесвіту є всеосяжним і обов’язково дієвим, адже немає нічого, що могло б порушити Його плани. Як говориться в Корані: «Хiба не Йому належить творити й вирiшувати? Благословенний Аллах, Господь свiтiв» (Сура Аль-Араф, 7: 54)

Арабські багатобожники, за часів Посланця Аллаха (мир йому і благословення Аллаха), вірили у божественність Аллаха.

Арабські багатобожники під час Пророка (мир йому і благословення Аллаха) визнавали Аллаха як Бога; вони вважали, що Він – Творець і що Він прощає усі гріхи. Але такого твердження було недостатньо аби вони стали мусульманами. Як говориться в Корані: “Якщо ти спитаєш їх: «Хто створив небеса й землю?», то вони неодмiнно скажуть: «Аллах!» Скажи їм: «Хвала Аллаху!» Але бiльшiсть iз них не розумiє “. (Сура Лукман, 31:25)

Справді, твердження, що Аллах є Господом усіх світів, що він є Господарем і Опорою, також означає й те, що всі види поклоніння мають бути присвяченими Йому Єдиному, не поклоняючись нікому іншому, окрім Нього.

Важливо стверджувати, що лише Аллах є Творцем усього: Він розпоряджається усіма справами і Він Той, хто дає життя і смерть. І чи буде розумним присвячувати своє поклоніння комусь, крім Нього? Дійсно, вчиняти так - величезна помилка і найгірший з усіх гріхів. Як говориться в Корані: “Ось сказав Лукман своєму сину, повчаючи його: «Сину мiй! Не поклоняйся крiм Аллаха нiкому, бо багатобожжя - великий грiх!» (Сура Лукман, 31:13)

Коли Пророка (мир йому і благословення Аллаха) запитали про найтяжчий гріх перед Аллахом, то він відповів: “Приписувати Аллаху рівних тоді, як Він створив вас” (Сахіх Аль-Бухарі: 4207; Сахіх Аль-Бухарі: 86)

Віра у божественність Аллаха сповнює серце миром .

Віра у панування Аллаха дарує мир серцю

Аллах є Творцем і Царем усього людства, Який наказує лише те, що вважає мудрим; Який є єдиним Управителем і Прощаючим; без Його дозволу не ворухнеться жоден атом. Коли хтось твердо визнає, що жодне творіння Аллаха не може оскаржити Його наказ, то серце такої людини прив’язується до Всемогутнього Аллаха, не звертаючись ні до кого, окрім Нього, покладаючись на Нього у всіх мирських справах і у боротьбі з усіма перешкодами життя: спокійно і впевнено, рішуче і наполегливо. Адже якщо ми зробили все, аби досягти мирської мети і молилися Аллаху про допомогу, то ми, насправді, виконали наш обов’язок. Таким чином, ми досягаємо вдоволення. Ми не побажаемо того, що нам не належить, повною мірою усвідомлюючи, що вся влада належить тільки Аллаху, Який створив все, що побажав, і обирав для людства все найкраще.

Віра в божественність Аллаха

Ствердження єдності Аллаха і присвячення усіх видів поклоніння Йому Єдиному – ось втілення смислу свідоцтва “Ля іляга ілля Ллаг”.

Що це означає?

Це означає тверде переконання в тому, що Аллах є єдиним істинним Богом, який заслуговує на поклоніння. Під цим мається на увазі, що всі уявні і приховані дії поклоніння, такі, як звертання, страх, покладання, молитви, обов’язкова милостиня, піст і пошук допомоги мають бути присвячені лише Йому. Як говориться в Корані: “Ваш Бог — Бог Єдиний. Немає бога, крiм Нього, Милостивого, Милосердного!”. (Сура Аль-Бакара, 2: 163)

Цей аят пояснює, що Аллах – Єдиний Бог, а це означає, що він Один заслуговує поклоніння і що нікому не можна поклонятися, замість Нього.

Важливість переконання у тому, що Аллах є єдиним Богом, гідним поклоніння

Важливість віри у те, що Аллах є єдиним Богом, який заслуговує на поклоніння, проявляється у ряді аспектів:

Поклоніння Аллаху - кінцева мета існування людей і джинів. Як говориться в Корані: “Я створив джинiв та людей лише для того, щоб вони поклонялися Менi.” (Сура Ас-Зарійят, 51:56)
Поклоніння Аллаху також є причиною відправлення посланців та зіслання божественних книг, які підтверджують, що Аллах – єдиний Бог гідний поклоніння, і слід відкидати поклоніння чомусь або комусь іншому. Як говориться в Корані: “До кожного народу Ми вiдсилали посланця: «Поклоняйтесь Аллаху та уникайте тагута!»”. (Сура Ан-Нахль 16:36)
Поклоніння Аллаху – перший обов’язок людини перед її Творцем. Даючи настанови та укази Муазу ібн Джабалю, відправляючи його до Ємену, Пророк (мир йому і благословення Аллаха) сказав: “Ти прийдеш до людей Писання. Нехай першим, до чого ти покличеш їх, буде свідоцтво, що немає божества, гідного поклоніння, крім Аллаха”. (Сахіх Аль-Бухарі: 1389; Сахіх Муслім: 19) Тобто, нехай вони присвячують усі види поклоніння Йому Єдиному.
Переконання, що Аллах – єдиний Бог, гідний поклоніння, є втіленням смислу свідоцтва “Ля іляга ілля Ллаг”. Арабське слово “іляг” (зазвичай перекладається як «Бог») стосується будь-якої сутності, якій поклоняються. Таким чином, немає Бога, гідного поклоніння, крім Аллаха, і, таким чином, жоден акт поклоніння не має бути присвячений комусь, крім Нього.
Переконання, що Аллах – єдиний Бог, гідний поклоніння, є логічним результатом віри в те, що Він є Творцем, Управителем і Прощаючим.

Значення поклоніння (ібада)

Арабський термін ібада включає в себе всі слова і вчинки, які Аллах любить і схвалює, та все, що Він наказав або рекомендував. Наприклад такі слова і вчинки, як молитва, закят або паломництво; або ж приховані, такі як любов до Аллаха і Його Посланця, богобоязливість, довіра до Нього і пошук Його допомоги.

Поклоніння охоплює всі сфери життя

Всі добрі справи, вчинені з добрих намірів, вважаються поклонінням, за яке людину буде винагороджено.

Якщо віруючий має намір звершити справу, аби наблизитись до Аллаха, то це буде поклонінням (ібада). Таким чином, концепція поклоніння в ісламі не обмежується загальними ритуалами, такими, як молитви і піст. Скоріше, поклоніння включає в себе всі корисні дії, вчинені із благими намірами. Тож, всі добрі справи мусульманина вважаються актами поклоніння, за які він буде винагороджений у вічному житті. Наприклад, якщо він їсть, п’є або спить з метою отримання сил, аби мати змогу коритися Аллаху, то буде винагороджений за цей намір. Отже мусульманин живе все своє життя заради Аллаха. Він їсть, щоб мати сили коритися Аллаху, одружується, щоб триматися подалі від незаконних статевих відносин, шукає знання, здобуває вищу освіту, робить відкриття, піклується про дім та виховує дітей - все це є поклонінням, допоки має в собі добрі наміри.

Причина створення джинів і людей

Аллах говорить: “Я створив джинiв та людей лише для того, щоб вони поклонялися Менi. Я не бажаю вiд них надiлу та не потребую, щоб вони годували Мене! Воiстину, Аллах — Надiляючий, Володар Могутностi!”. (Сура Аз-Зарійят, 51: 56-8)

В цьому аяті Аллах повідомляє нам про те, що причиною створення джинів і людей є поклоніння Йому. Насправді, Він не потребує поклоніння; а ті, хто поклоняються, потребують Його і Його захисту.

Якщо людина нехтує своїм обов’язком перед Творцем і піддається мирським задоволенням, то, тим самим, вона нехтує священною причиною свого існування. Вона перетворюється у істоту без будь-яких привілеїв, подібну до інших творінь. Тварини теж їдять і розважаються, але їх справи не записуються, а справи людини запусються: “А тi, якi не увiрували, насолоджуються благами та споживають їжу, наче тварини. Притулком їхнiм буде вогонь!”. (Сура Мухаммад, 47:12) Нехтуючи своїм обов’язком щодо Господа, вони уподібнюються до тварин, але, на відміну від тварин, вони будуть покарані за непослух, адже вони були наділені розумом.

Стовпи поклоніння

Щоб поклоніння (ібада) було дійсним і прийнятим, воно має бути присвячене щиро тільки Аллаху і виконано відповідно до Сунни Його Посланець (мир йому і благословення Аллаха).

Поклоніння, яке приймає Аллах, засноване на двох важливих стовпах:

Перший стовп: повна смиренність і страх

Другий стовп: повна любов до Аллаха

Таким чином, поклоніння (ібада), яке Аллах наказав звершувати Своїм рабам, має супроводжуватися страхом, смиренністю перед Аллахом і богобоязненістю, а також любов’ю до Нього. Треба просити і закликати тільки Аллаха.

Любов, яка не супроводжується страхом і смиренністю – як любов до їжі і багатства – не може вважатися за поклоніння. До того ж, страх, який не супроводжується любов’ю – як страх перед люттю звіра чи правителем-тираном – не може вважатися за поклоніння. Щоб повністю втілити поклоніння, необхідні і любов, і страх. Їх треба присвячювати лише Йому Одному.

Умови поклоніння

Щоб поклоніння (ібада) було дійсним і прийнятим, мають бути виконані дві умови:

Щирість: поклоніння має бути щиро присвячене Одному Аллаху.

Слідування Сунні Посланця Аллаха (мир йому і благословення Аллаха)..

Підкреслюючи цей момент, Коран стверджує: “Хто пiдкорить себе Аллаху, той i є праведником. Його чекає винагорода вiд Господа; не буде страху таким, як вiн, i не будуть засмученi вони!” (Сура Аль-Бакара, 2: 112 )

Твердження “Хто пiдкорить себе Аллаху” означає, що вони розуміють суть монотеїзму, щиро поклоняючись Аллаху.

“Той i є праведником” означає, що вони діють за законом Аллаха і Сунною Посланця Аллах (мир йому і благословення Аллаха).

Варто зауважити, що слідування вказівкам Пророка (мир йому і благословення Аллаха) стосується суто актів поклоніння, таких, як молитва, піст і згадування Аллаха. Це не стосується справ, які підпадають під загальне визначення поклоніння (ібада) – тобто тих справ, які кожен робить із добрим наміром, щоб отримати нагороду від Аллаха. Прикладом цього є зайняття спортом з метою отримання сил для поклоніння Аллаху або участь у торгівлі для підтримки своєї родини. Здійснюючи такі справи, людина має лише уникати забороненого або дій, які не відповідають вченню Пророка (мир йому і благословення Аллаха).

Багатобожжя (ширк)

Багатобожжя суперечить переконанню, що Аллах єдиний гідний поклоніння. Віра в те, що тільки Аллах заслуговує на поклоніння, і що всі види поклоніння мають бути присвячені лише Йому, є найбільшим і найважливішим обов’язком мусульманина щодо свого Господа. Ширк вважається найважчим гріхом перед Аллахом і єдиним гріхом, який Він ніколи не простить без щирого каяття. У Корані говориться: “I хто приписує Аллаху рiвних, той чинить великий грiх!” (Сура Ан-Ніса, 4:48) Коли Пророка (мир йому і благословення Аллаха) запитали про найтяжчий гріх перед Аллахом, він відповів: “Приписувати Аллаху рівних тоді, як Він створив вас” (Сахіх Аль-Бухарі: 4207; Сахіх Аль-Бухарі: 86)
Дійсно, багатобожжя зводить нанівець усе поклоніння. Як говориться в Корані: “А якщо вони додають Йому рiвних, то марним буде все те, що роблять вони!” (Сура Аль-Анам, 6:88) Ті, хто вчиняє непростимий гріх багатобожжя, будуть навічно приречені на Пекельний Вогонь. Як говориться в Корані: “Воiстину, тi, якi додають Аллаху рiвних — заборонив Аллах їм сади раю, будуть у пеклi вони” (Сура Аль-Маїда, 5:72)

Багатобожжя буває двох видів: велике та мале

Велике багатобожжя включає в себе присвячення будь-якого акту поклоніння комусь, крім Аллаха. Тому присвячення Йому одному слів та вчинків, які Він любить, є свідченням монотеїзму і істинної віри. У той час як присвячення їх комусь іншому, крім Аллаха, є актом невіри і ширка.

Приклади цього виду включають в себе прохання когось іншого, крім Аллаха, вилікувати хворобу; збільшити багатство; надію на когось, крім Аллаха, і заклик до когось, крім Нього, із мольбою.

Аллах говорить: “Кличте Мене, i Я вiдповiм вам!” (Сура Гафір, 40:60)

“Дарує Аллах перемогу вам, якщо ви вiруєте!”. (Сура Аль-Маїда 5:23) “Вклонiться ж Аллаху та поклоняйтеся Йому”. (Сура Ан-Наджм, 53:62)

Отже той, хто присвячує якийсь вид поклоніння не Аллаху, є невіруючим.

Мале багатобожжя: включає в себе ті слова чи вчинки, які є засобом для скоєння великого ширка.

Прикладом цього є звершення людиною молитви або читання Корану заради хвастощів. Пророк (мир йому і благословення Аллаха) якось зауважив: “Те, чого я боюся найбільше для вас, це мале багатобожжя». Сподвижники запитали його: “Що таке мале багатобожжя, о Посланець Аллаха?» Він відповів: “Хвастощі”. (Муснад Ахмад: 23630)

Тим не менш, якщо людина звершує поклоніння виключно заради хвастощів – якби не люди, які бачать це, то вона б ніколи не молилась і не постила – то вона, безумовно, є лицеміром. Це, безсумнівно, є великим багатобожжям, яке виводить із ісламу.

Чи звернення із проханням до людей є багатобожжям?

Іслам прагне звільнити людський розум від пут забобонів і від поклоніння комусь іншому, крім Єдиного істиного Бога – Аллаха.

Таким чином, не можна про щось прохати мертвих або неживих істот, або смиренно підкорятися їм. Це – істинне невір’я і кричуще багатобожжя.

Однак, дозволено прохати людей про те, що вони справді взмозі зробити, наприклад, врятувати від утоплення або помолитися Аххалу за когось.

Чи дозволено нам просити щось у мертвої людини або неживої істоти?

Так

Це кричущий прояв багатобожжя, що суперечить ісламу і вірі (іман), адже мертві і неживі істоти не в змозі почути молитву. Навіть якщо вони можуть почути її, то вони не зможуть відповісти на неї. Насправді, заклик є поклонінням, і, таким чином спрямовування його до когось, крім Аллаха, є багатобожжям. Арабські многобожники до появи ісламу звертались із закликами до мертвих і неживих істот.

Ні

Ми можемо просити тільки у живих – тих, хто може почути наше прохання. Однак, чи здатні вони виконати те, що, в принципі, можуть фізично зробити?

Так

Це допустимо і є однією із форм людських відносин і щоденною справою людини.

Ні

Просити живих про те, що вони не в змозі зробити, це багатобожжя, що суперечить ісламу. Адже звертатися із проханням можна тільки до Аллаха. Один із прикладів цього – бездітна людина, яка просить наділити її дітьми.