Розлучення
Іслам наказує, аби шлюбні відносини були безперервними і щоб чоловік та дружина залишатися разом, поки смерть не розлучить їх. Іслам називає шлюб «урочистою обіцянкою». В ісламі суворо заборонено вказувати термін закінчення шлюбного договору.
У той час, як іслам підтверджує все це, він, однак, бере до уваги той факт, що ці правила і норми було встановлено для недосконалих людей. Недосконалість притаманна людській природі в цілому. Саме тому іслам встановив правила і положення щодо розлучення, яке може статися після всіх зусиль примирення і відсутності іншого виходу. Таким чином, мова йде про справедливе і практичне рішення для обох сторін. Коли огида і конфлікти між подружжям стають нестерпними, розлучення є необхідністю для кожного з них. Причиною такого неминучого ходу може бути провал шлюбу та нездатність реалізувати його мету, а, отже, розірвання шлюбу стає найменшим із двох зол.
Саме через це іслам дозволив розірвати шлюб. Розлучення – це засіб покладення краю невдалому шлюбу і можливість для кожного з подружжя знайти іншого партнера для поліпшення відносин. Як говориться в Корані: «А якщо [подружжя] розлучиться, то кожного з них Аллах збагатить вiд щедростi Своєї. Аллах — Щедрий, Мудрий». (Сура Ан-Ніса, 4: 130)
Тим не менше, існує ряд правил і принципів щодо розлучення, в тому числі й такі:
- Зазвичай розлучення – у руках чоловіка, окрім певних обставин.
- Дружина може просити розлучення у судді, якщо більше не може жити із чоловіком з поважних причин, а чоловік відмовляється розлучатися із нею. Суддя зобов’язується розірвати шлюбний договір, якщо є прийнятна причина для цього.
- Чоловік може вступити в повторний шлюб зі своєю дружиною після другого розлучення. Однак, якщо він розлучиться з нею втретє, то не зможе одружитися з нею знову, хіба що після того, як вона одружиться з іншим чоловіком, який після цього щиро розлучиться з нею.